Інтерв`ю з Петром Калитою
ШАНСІВ ВСЕ МЕНШЕ… Або про необхідність термінової організації у регіонах руху за ділову досконалість
Журналіст УНТ: Які перспективи сьогоднішньої України?
На жаль, на сьогодні фактичний стан більшості українських підприємств залишає бажати кращого: по продуктивності вони відстають від лідерів європейського та світового бізнесу до 10 разів, по дефектності перевищують їх до 1000 раз, а по собівартості продукції вище в рази. Що стосується рівня ділової досконалості, відповідно до 1000-бальної шкали, прийнятої у світі, вони відстають від маси компаній розвинених європейських країн до 3 разів, а від компаній-лідерів – до 5 разів. А це не обіцяє для України нічого доброго. Справа в тому, що на насичених ринках конкурентна компанії, що відрізняються високим рівнем ділової досконалості. У зв'язку з цим перспектива масового витіснення більш сильними зарубіжними компаніями непідготовлених українських виробників з їх власного ринку цілком реальна. Прогнозуючи майбутнє України, бажано придивитися до досвіду інших східноєвропейських країн. Ще у 1992 році під час туристичної поїздки по Угорщині гід звернув увагу на те, що в його країні вже рідко можна було зустріти вітчизняний автомобіль – міста заповнили переважно іномарки. При цьому він вважав, що через кілька років так буде і в Україні. І хоч у той час таку ситуацію важко було навіть уявити, сьогодні це дійсно так. Аналогічна ситуація може скластися й з товаровиробниками. Не виключено, що в Україні через кілька років стануть рідкістю українські підприємства, а їх місце займуть більш просунуті інофірми, з усіма наслідками, які з цього витікають. Інший приклад. Після об'єднання Німеччини відома в НДР компанія з виробництва фотоапаратів «Пентакон» була розформована: 4,5 тис. співробітників (з 5-ти тис.) звільнені, 500 – направлені на перепідготовку. Замовлення на комплектуючі нові господарі розмістили в інших країнах – виявилося вигідніше. Відомо також, що західні німці в той час купували в колишній НДР заводи, магазини та іншу нерухомість за мізерну ціну, зносили їх, а на розчищених майданчиках зводили сучасні заводи, супермаркети і т. п. Думаю, ні в кого немає сумнівів, що переважна більшість сьогоднішніх українських підприємств не перевершує по досконалості підприємства зі Східної Німеччини того часу. А звідси можна зробити висновки, чого слід очікувати Україні через два-три роки, якщо ділова досконалість вітчизняних підприємств залишиться на нинішньому рівні.
Журналіст УНТ: Що таке кращі компанії ЄС?
Якщо зовсім коротко, то кращі європейські компанії – це ті, які найбільшою мірою відповідають фундаментальним концепціям досконалості, прийнятим сьогодні в Європі. А це: лідерство через бачення, натхнення і чесність; адаптивне управління; додавання цінності для споживачів; досягнення успіху через таланти людей; використання творчості та інновацій; побудова стійкого майбутнього; розвиток організаційних здібностей; стійке досягнення видатних результатів. Кожна з перерахованих концепцій підкріплена широким набором добрих ділових практик, а в цілому концепції – це критерії ділової культури сучасного європейського бізнесу.
Журналіст УНТ: Який досвід?
України щодо організації вдосконалення В Україні накопичено унікальний досвід організації вдосконалення підприємств на основі сучасних європейських підходів і кращих ділових практик. Є повноваження від EFQM (провідної на континенті організації у сфері досконалості) на оцінювання компаній і підтвердження їх рівнів досконалості, зокрема щодо видачі сертифікату EFQM «Визнана досконалість». Підготовлені європейські експерти. Відпрацьовані технології вдосконалення підприємств та їх оцінювання. Є достатньо підприємств, гідних бути зразками для наслідування. Вже понад 15 років Українська асоціація якості (УАЯ) у рамках Ділового марафону «Сходження до вершин європейської досконалості» сприяє формуванню в країні аналогічного руху, проводить Український національний конкурс якості та Турнір з якості країн Центральної і Східної Європи (ЦСЄ). У результаті вже 50 підприємств з України отримали сертифікати EFQM «Визнана досконалість», 30 – стали призерами Турніру з якості країн ЦСЄ, а 2 компанії домоглися престижного статусу фіналіста Європейської нагороди з якості. Таким чином, можна впевнено констатувати, що на сьогодні в Україні є всі передумови для розгортання широкомасштабного національного руху за ділову досконалість. Окремо хочеться звернути увагу на вельми показовий факт. Підприємства, створені в Україні світовими лідерами, з самого початку відрізняються високою діловою культурою, притаманною їх материнським компаніям, незважаючи на те, що у них український персонал (одним з прикладів може слугувати компанія «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед» в Закарпатській області). Але це одночасно свідчить і про те, що вітчизняні підприємства з українським персоналом також можливо «налаштувати» на сучасну європейську «тональність». Потрібно тільки правильно розуміти цю «тональність» і розбиратися в «ділових нотах», а також створити в країні відповідні мотивацію та умови. Про те, що це цілком реально, свідчить і той факт, що в грудні 2014 р. Президент ЄС пан Ван Ромпей, вручаючи нагороди керівникам двох українських підприємств-переможців Турніру з якості країн ЦСЄ, назвав ці підприємства зразками для наслідування на всій території ЦСЄ.
Журналіст УНТ: Що повинна була зробити, але не зробила держава?
Відповідно до Резолюції 9-го Всеукраїнського з'їзду якості (Київ, 22.05.2015 р.) і неодноразових рекомендацій УАЯ українська влада з подачі Мінекономрозвитку повинна була, як мінімум: створити робочу групу, розробити та прийняти Концепцію національної політики у сфері ділової досконалості; перерозподілити в країні функції і відповідальність у сфері досконалості; зобов'язати органи виконавчої влади в політиках розвитку галузей і регіонів передбачати сприяння вдосконаленню організацій; при Президентові України створити Нацраду з питань ділової досконалості, конкурентоспроможності і сталого розвитку; у частині ділової досконалості організувати навчання вищого керівництва країни і широку просвітницьку роботу для населення із залученням ЗМІ; використовувати досвід і європейські повноваження УАЯ. На жаль, цього досі не зроблено. При цьому від високопосадовців до теперішнього часу можна почути, що: «Конкуренція сама відрегулює ринок. Завдання держави розрегулювати бізнес, а інше – це проблеми самих підприємців. Хто сильніший, той і виживе». Однак, потрібно розуміти, що без активного сприяння українським підприємствам у вдосконаленні, така філософія може призвести до тотальної окупації українського ринку більш сильними зарубіжними компаніями. Й хоча самі по собі закордонні інвестиції та створення в Україні підприємств просунутими іноземними фірмами – це, без сумніву, добре, але при надмірній їх кількості може бути отримано протилежний ефект. Не даремно кажуть, що «отрута від ліків відрізняється тільки дозою». Якщо закордонні компанії займуть переважну частину українського ринку, а за кордоном закріпиться тільки незначна частина вітчизняних підприємств, то, при чому тоді Україна, її культура та її мова? Вона може перетворитися просто на територію, на придаток розвинених країн у глобальному світі. Треба з розумінням поставитися до того, що не з вини промисловців і підприємців протягом понад 70-ти років, в умовах тотального дефіциту і тоталітарного режиму, формувалися «вивихнута» економіка і нерозвинена ділова культура України. Культура, для якої характерні низька якість продукції при її високої собівартості, низька продуктивність праці, неефективне використання ресурсів, недбале ставлення до навколишнього середовища, необов'язковість у відносинах з діловими партнерами тощо. А останні чверть століття, вже в незалежній Україні, українським промисловцям і підприємцям складно було розібратися, як «переналаштувати» організацію бізнесу і менеджмент в перенасиченому ринку (адже цього не змогли зрозуміти навіть в Мінекономрозвитку). Вони, перш за все, змушені були освоювати науку пристосування і виживання в умовах процвітаючої корупції і ворожого бізнес-клімату. І сьогодні, при стрімкій зміні правил бізнесу, українські підприємства не можуть самостійно різко змінитися і в короткі терміни стати «сучасними європейськими». Тут вкрай необхідні доброзичливе сприяння і активна професійна підтримка з боку влади. Ще одне твердження звучить приблизно так: «Вдосконалення на основі європейських підходів потрібно компаніям, що експортують продукцію. Для тих, хто орієнтований на внутрішній ринок – це не важливо». Але наш внутрішній ринок давно вже втратив свою ізольованість. В сучасному бізнесі не існує кордонів. Український ринок – це одна зі складових глобального ринку. Будь-яка закордонна компанія може торгувати, а значить, і конкурувати на внутрішньому ринку України. Отже, хто неконкурентоспроможний на європейському ринку, той неконкурентоспроможний і на українському ринку.
Журналіст УНТ: Чому актуально активізувати рух безпосередньо в регіонах?
Час, відведений Україні для перетворень, практично вичерпано. На центральні органи влади розраховувати вже не доводиться – мотивування суб'єктів господарської діяльності до вдосконалення і створення для цього сприятливих умов вони повинні були почати відразу після отримання Україною незалежності, тобто ще 24 роки тому. А сьогодні вже не залишилося часу, щоб змінити ситуацію кардинально в масштабах всієї країни. У той же час на регіональному рівні, завдяки більшій гнучкості та оперативності, є ще деяка можливість уберегти підприємців, а відповідно й економіку шляхом невідкладної організації масового руху за ділову досконалість. Не чекаючи вказівок зверху. До цього керівників регіонів має підштовхнути і те, що у відповідності до політики децентралізації їм надається значно більше прав у формуванні місцевих бюджетів, зокрема за рахунок податків, що сплачуються місцевими підприємствами; при цьому істотно підвищується їх відповідальність за конкурентоспроможність економіки та рівень життя громадян. А звідси – повинна зрости їх зацікавленість в досконалості і конкурентоспроможності підприємств. Але головне – для збереження лояльності виборців і керівники, і депутати повинні демонструвати їм свої реальні досягнення. Адже виборці оцінюють «обранців» за фактичним рівнем життя в регіоні, який безпосередньо залежить від конкурентоспроможності його підприємств і економіки. Якщо керівники регіону дійсно турбуються долею своїх громадян, вони повинні мотивувати ділові кола до вдосконалення. Навчитися і навчити підприємців сучасним методам вдосконалення, створивши для цього сприятливі умови. Зробити те, без чого навряд чи вдасться змінити в регіоні ділову культуру, зберегти і розвинути свій вітчизняний бізнес.
Журналіст УНТ: Що потрібно знати керівникам регіонів?
На жаль, в Україні часто не розуміють, що відбувається в Європі і світі в частині ділової досконалості, від якої безпосередньо залежить конкурентоспроможність підприємств і організацій. В результаті рішення, що приймаються на різних рівнях управління, як правило, бувають не адекватними реальним ситуаціям і не дають того ефекту, який від них очікують. В цілях підвищення ефективності рішень на рівні регіонів можна рекомендувати їх керівникам взяти до уваги наступні постулати.
1. Технічні регламенти на продукцію досить важливі, але вони не мають відношення до конкурентоспроможності продукції, підприємств і регіонів, як це зазначено у вітчизняних нормативних документах. Це вимоги, які потрібно дотримуватися, щоб продукція була безпечною для людей, майна і зовнішнього середовища. А досягнення відповідності технічним регламентам, що відповідають європейським директивам, це тільки пропуск на європейські ринки. Адже купують не безпеку, а споживчі властивості продукції (за умови, що їх застосування безпечно).
2. До норм стандартів потрібно ставитися з повагою, але при цьому пам'ятати, що стандарт – це не ідеал, а компроміс між сильними та слабими сторонами. Це мінімальна норма, прийнятна для ринку. Відповідність стандартам ще не гарантує довгострокової конкурентоспроможності на насичених ринках, де конкурентна боротьба ведеться не стільки на рівні норм стандартів, скільки на рівні, що перевищує ці норми.
3. Якість продукції має особливе значення для споживачів, проте тільки якості може бути недостатньо для конкурентоспроможності підприємства. Є ще такі важливі показники, як собівартість продукції, продуктивність праці, екологічна безпека тощо
4. Ще 10-15 років тому доводилося чути від фахівців із розвинених європейських країн, що основну увагу вони приділяють не «яйцям», а «куркам» (маючи на увазі під яйцями – продукцію, а під курками – підприємства), тому що це вимагає менших витрат й істотно ефективніше. Вони стверджували: здорова курка завжди несе якісні яйця, а якщо підприємство досконале, воно завжди піклується про всі зацікавлені сторони, у тому числі прагне задовольнити всі побажання споживачів. Тому вони рекомендували приділяти особливу увагу організаціям, досконалості їх систем менеджменту.
5. Мати на підприємстві систему управління якістю, що відповідає положенням стандарту ІСО 9001, вельми актуально. Проте наявність такої системи ще не гарантує йому конкурентоспроможність – потрібно ефективно управляти компанією в цілому, щоб одночасно забезпечувати прийнятний рівень також і собівартості, продуктивності тощо.
6. Відповідність системи менеджменту підприємства вимогам міжнародних стандартів безумовно сприяє підвищенню ефективності управління. Однак для конкуренції на відкритому європейському ринку цього може виявитися недостатньо. Адже системи менеджменту провідних європейських компаній значно більш просунуті, ніж це передбачено стандартами.
7. Підняти досконалість підприємств регіону до прийнятного рівня неможливо в «один дотик». Для цього потрібен тривалий час, якого у нас практично вже немає.
8. Що стосується Обласної державної адміністрації (ОДА) та Обласної ради (ОР), то їх головним завданням є не стільки забезпечення ефективності самих ОДА і ОР, скільки сприяння у цілому досягненню ділової досконалості і конкурентоспроможності підприємств регіону, зростанню ефективності всієї регіональної економіки і поліпшенню життя громадян.
9. Також важливо розуміти, що органи влади лише виставляють планки вимог до якості продукції (обов'язкові на рівні регламентів та добровільні на рівні стандартів). Але долати ці планки, а також планки, що встановлюються споживачами, повинні самі підприємства шляхом досягнення прийнятного рівня своєї ділової досконалості.
Журналіст УНТ: Що потрібно зробити в регіонах?
Для організації робіт з розвитку руху за ділову досконалість в регіоні доцільно негайно підготувати та провести на високому професійному рівні відповідний семінар-нараду, а за його підсумками видати спільне розпорядження ОДА і ОР про початок регіонального проекту. Розпорядженням затвердити Раду проекту та заходи, необхідні для його розробки та виконання, передбачивши широку пропаганду проекту. Далі потрібно створити консорціум проекту у складі: ОДА і ОР, провідних регіональних об'єднань роботодавців і молоді, провідного ВНЗ, професійних організацій у сфері якості і досконалості, підприємств із досвідом вдосконалення на засадах концепцій і моделі досконалості, організацій із різних сфер діяльності для безпосереднього вдосконалення (пілотні об'єкти), УАЯ та провідних ЗМІ. Що стосується пілотних об'єктів, то їх доцільно підбирати таким чином, щоб вони, по можливості, відображали ділову структуру регіону. Це можуть бути підприємства, що представляють різні галузі: виробництво продукції, будівництво, аграрний сектор, освіта, медицина та інші. Бажано, щоб ці підприємства були представлені зі своїми основними постачальниками. Створити робочу групу і розробити регіональну програму вдосконалення до 2020 року. Для виконання завдань програми сформувати відповідну інфраструктуру, в якій особливу увагу приділити створенню регіональних центрів з навчання персоналу, надання методичної допомоги з питань вдосконалення, а також щодо оцінювання рівнів досконалості підприємств і організацій регіону. Згідно з програмою потрібно розробити нормативну і методичну документацію, необхідну для реалізації проекту, провести підготовку та ліцензування персоналу регіональних центрів, створених в рамках проекту. Потім здійснити первинне оцінювання відібраних пілотних об'єктів і надати їм методичну допомогу в розробці програм їх удосконалення. По виконанні програм провести повторне оцінювання і підтвердити досягнуті рівні досконалості пілотних об'єктів. Одночасно виконати заходи по вдосконаленню самих ОДА та ОР. Після виконання перерахованих робіт можна підбити проміжні підсумки, внести корективи в документацію та програму проекту. Далі приступити до масового тиражування на основі апробованих і схвалених процедур. Тривалість першого етапу може скласти приблизно один рік. Замість висновку Час спливає швидко і безповоротно. Одночасно непідготовлена Україна, включаючи всі її регіони, «вповзає» в іншу цивілізацію, з її іншою діловою культурою. І з кожним днем зменшуються шанси на збереження українського бізнесу, шанси на те, що він не розчиниться в незвичній для себе істотно більш просунутій діловій атмосфері ЄС. Але все ж хочеться сподіватися, що в цей історичний момент не повториться вже звична для нас ситуація: «Прийшла зима і… несподівано випав сніг. А ми, як завжди, виявилися до цього не готові». Слава Україні!
